даток

ПОЖЕ́РТВА (дарунок, внесок у вигляді грошей або яких-небудь речей на користь якоїсь особи, установи), ПОЖЕ́РТВУВАННЯ, ЖЕ́РТВА рідше, ПОЖА́ЛУВАННЯ заст., ПОДАЯ́ННЯ заст., ДАЯ́ННЯ заст., уроч., ДА́ТОК заст., ПОДА́ЧА заст.; ФУНДА́ЦІЯ (внесок коштів на заснування чогось); ЧА́СТОЧКА (пожертва на церкву за упокій душі померлого); ПОДА́ЧКА перев. зневажл. (невелика, мізерна). То були або внески членів товариства, або збирання маленької пожертви чи плата за квитки на вистави (Т. Масенко); Як тільки збір пожертвувань закінчився, той же блідий юнак Аркатов підійшов до столу (А. Шиян); Коли словар буде готовий, тоді надійде питання про кошти друкарські. Тут уже знов треба буде вдатися до спільних жертв, датків (А. Кримський); (Ульріка:) Он, дивись, То рицар Ольбрахт, що привіз Пожалування пану воєводі (І. Кочерга); Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик); — Хоч невелике, та щире наше даяння (переклад Бориса Тена); Подача на церкву; — Це мій посаг, моя власність, так що пан Лозко не зможе заперечувати фундації (З. Тулуб); — То я вже каюсь... А то діждала неділеньки святої... До утрені й до служби пішла, на часточку подала... (А. Тесленко); Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (з підручника). — Пор. ми́лостиня.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. даток — да́ток іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. даток — Даток, частіше мн. -датки. Пожертви, доброчинні внески. Впливають і датки від поодиноких осіб по десять до двайцять зр[иньских] (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. даток — -тку, ч., заст. Те, що підноситься як дар, пожертвування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. даток — да́ток (перев. мн. да́тки) пожертва (ст): На столику був таріль, накритий вишиваною серветкою, а коло тареля лежала друкована картка, на якій великими, впадаючими у вічі буквами пишалося “Добровільні датки приймається з подякою”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. даток — ДА́ТОК, тку, ч., заст. Те, що підноситься як дар, пожертвування. Не журися, мій хазяю [хазяїне], Не за датком я іду: От так сяду, заспіваю, Відспіваю та й піду (Пісні та романси.., II, 1956, 38); *Образно. Збирали даток там багатий Із пишно-щедрої землі. Словник української мови в 11 томах
  6. даток — Даток, -тку м. 1) Даяніе. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. 2) Подаяніе. Даток убогому вчинити. Словник української мови Грінченка