1. Словник синонімів української мови

дзюбнути

ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док.: довбну́ти, продовба́ти (продовбти́), роздовба́ти (роздовбти́ діал.), продлу́бати, дзю́бну́ти, ви́довбати. Земля була мерзла, кам'яниста, довелося довбати її ломом, кетменями, а іноді й рубати сокирами (З. Тулуб); Крізь півморок шахти душний, Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний (П. Грабовський); Бурхливу, непокірну ріку.. заковували в перегати, роздовбували її дно (Я. Баш); Попросила (Орися) не колупати ножиками столів.., не длубати кору на деревах (Л. Юхвід); Чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип'ячка бухнути (І. Франко); Крапель падіння продовбує камінь (переклад М. Зерова); У вузькому окопчику, що його вони видовбали і викопали за ніч, було тісно (В. Кучер).

КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти (дзю́бну́ти), подзьо́ба́ти (подзю́ба́ти), довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюбнути — дзю́бну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дзюбнути — дзюбну, дзюбнеш, док. 1》 зах. Однокр. до дзюбати 2). 2》 див. дзьобнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюбнути — дзю́бнути → дзьобнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дзюбнути — Дзю́бну́ти і дзьо́бну́ти, -бну, -бнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дзюбнути — ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бну́, дзю́бне́ш, док. 1. зах. Однокр. до дзю́ба́ти 2. А тут чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип’ячка бухнути (Фр., IV, 1950 15). 2. див. дзьо́бну́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. дзюбнути — Дзюбати, -баю, -єш, одн. в. дзюбнути, -ну, -неш гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. дзюбати насіння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ). --------------- Дзюбнути см. дзюбати. Словник української мови Грінченка