дзюбнути

Значення в інших словниках

1. дзюбнути — дзю́бну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. дзюбнути — дзюбну, дзюбнеш, док. 1》 зах. Однокр. до дзюбати 2). 2》 див. дзьобнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзюбнути — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док. Словник синонімів української мови
4. дзюбнути — Дзю́бну́ти і дзьо́бну́ти, -бну, -бнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дзюбнути — ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бну́, дзю́бне́ш, док. 1. зах. Однокр. до дзю́ба́ти 2. А тут чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип’ячка бухнути (Фр., IV, 1950 15). 2. див. дзьо́бну́ти. Словник української мови в 11 томах
6. дзюбнути — Дзюбати, -баю, -єш, одн. в. дзюбнути, -ну, -неш гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. дзюбати насіння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ). --------------- Дзюбнути см. дзюбати. Словник української мови Грінченка