дзюбати

Значення в інших словниках

1. дзюбати — дзю́ба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. дзюбати — дзюбаю, дзюбаєш, недок. 1》 Те саме, що дзьобати. 2》 зах. Довбати дзюбаком. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзюбати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док. Словник синонімів української мови
4. дзюбати — Дзю́ба́ти і дзьо́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш дзьо́ба́ти і дзю́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дзюбати — ДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́ю, дзю́ба́єш, недок. 1. Те саме, що дзьо́ба́ти. 2. зах. Довбати дзюбаком. З порожнім киблем вертає [робітник] назад до штольні і береться далі дзюбати землю (Фр., IV, 1950, 24). Словник української мови в 11 томах
6. дзюбати — Дзюбати, -баю, -єш, одн. в. дзюбнути, -ну, -неш гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. дзюбати насіння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ). Словник української мови Грінченка