1. Словник синонімів української мови

дибуляти

ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИ діал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИ розм., ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм., ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОХО́ДИТИСЯ розм., ФЛАНІ́РУВАТИ заст., розм. (спокійно, повільно, туди і назад); ДИ́БАТИ розм., ДИБУЛЯ́ТИ розм. (важко або невміло переставляючи ноги), ЧО́ВГАТИ (мало піднімаючи ноги, утворювати шурхіт). — Док.: походи́ти, пройти́ся, проходи́тися. Тільки один Чіпка не лягає: ходить, нудиться, карається ... З хати надвір; знадвору в хату (Панас Мирний); Олеся походжала по світлиці з паничами й жартувала (І. Нечуй-Левицький); Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю (В. Самійленко); — Спи, спи, — вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дибуляти — Помалу йти [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. дибуляти — дибуля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. дибуляти — -яю, -яєш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дибуляти — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  5. дибуляти — ДИБУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Коб., III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Стельмах, Хліб.., 1959, 143). Словник української мови в 11 томах
  6. дибуляти — Дибуля́ти, -ля́ю, -єш гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г. Словник української мови Грінченка