дивовижно

ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Шевченко); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював (О. Гончар); — Де ти там у гаспида таскавсь? Іще навдивовижу, як-то добрів і знайшов свою хату (Г. Квітка-Основ'яненко); Він чудернацько змахнув руками, ніби збирався летіти під хмари (В. Кучер); На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Яновський); Зеленіло свіже, вимите дощем село. Воно кликало парубка в свою незвично принадну глибінь (М. Стельмах); Килина тільки всміхнулась.. І, на диво, почувалась ні зажуреною, ні враженою (Є. Гуцало); Його живіт страшенно випнувсь, як здоровецький гарбуз, що часом на продиво вродить у городі між меншими (І. Нечуй-Левицький); Тіні місячні біжать, І кожна з них дивочно мінить Гаї, що мурами стоять (М. Рильський). — Пор. 1. ди́вний.

НАПРО́ЧУД (у сполуч. з прикм. або присл. — викликаючи почуття замилування, здивування, захоплення), НАВДИВОВИ́ЖУ, НА ДИ́ВО, ДИВОВИ́ЖНО, НАДЗВИЧА́ЙНО, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО, КАЗКО́ВО підсил., ФАНТАСТИ́ЧНО підсил., ДИ́ВНО рідко; НЕПОВТО́РНО, НЕПОВТОРИ́МО рідше (так чудово, як уже більше не буде). Парк був молодий, але розрісся напрочуд гарно (В. Козаченко); Навдивовижу голубе стояло небо наді мною (О. Підсуха); Ранок наступного дня був на диво теплий, ясний (А. Шиян); Юнацьке обличчя зробилося дивовижно прекрасним і натхненним (Ю. Яновський); Море — надзвичайно гарного кольору (М. Коцюбинський); Яке воно (сонце) красиве, неперевершено красиве! (В. Логвиненко); Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (О. Гончар); Фантастично проста різьба народної фантазії знаходила якийсь короткий приступ до її (Марисі) душі і заволодівала нею цілковито (Г. Хоткевич); Перед очима розстилаються дивно гарні картини за Дніпро, вгору і вниз по Дніпру (І. Нечуй-Левицький); Коленкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (П. Кочура).