диктувати

ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко.. вимагав, щоб він розповів йому ще раз про батька (І. Микитенко); Остап Богучар наполегливо домагався в ад'ютанта, щоб його негайно прийняв командуючий (В. Кучер); Інтереси свободи творчості диктують художникові необхідність постійного збагачення знань (з науково-популярної літератури); Один устругнув, а з десятьох спитають.. — Не ти ж його намовляв, — заспокоїла мачуха. — Батько — герой, хай з нього питають (О. Гончар); Він (учитель) намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Б. Грінченко). — Пор. 1. наполяга́ти, 1. натиска́ти.

ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!" (Леся Українка); (Ольга:) Дорогий синочку, цього листа пише тобі наша вчителька, а я наговорюю (О. Корнійчук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

диктувати — диктува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
диктувати — (кому) наказувати, приписувати, вимагати від кого, верховодити над ким, зобов'язувати кого, о. задавати тон; (свою волю) накидати; п! КОМАНДУВАТИ; (на тасьму) наговорювати. Словник синонімів Караванського
диктувати — [диектуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
диктувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Проказувати, зачитувати що-небудь уголос, щоб той, хто слухає, записував. 2》 кому. Пропонувати що-небудь для безвідмовного виконання; вказувати, наказувати. || перен. Ставити вимоги, підказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
диктувати — 1. змушувати, змусити, позмушувати, вимушувати, вимусити, повимушувати, примушувати, примушити, попримушувати, зневолювати, зневолити, позневолювати, приневолювати, приневолити, поприневолювати, накидувати, накидати, накинути, понакидувати, понакидати... Словник чужослів Павло Штепа
диктувати — диктува́ти: ◊ сам ро́зум дикту́є → розум Лексикон львівський: поважно і на жарт
диктувати — диктува́ти свою́ во́лю кому. Нав’язувати кому-небудь свої погляди і змушувати його діяти відповідно до них. Голі степи за ним (червоним парламентером), ніяких укріплень, і все ж не Дьяконов йому, а він Дьяконову диктує тут волю свою і своїх військ (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
диктувати — Диктува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
диктувати — ДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Проказувати, зачитувати що-небудь уголос, щоб той, хто слухає, записував. І тепер він [С. І. Мамонтов] керував усією роботою і в той же час писав п’єсу, жартував з молоддю, диктував ділові папери (Моє життя в мист. Словник української мови в 11 томах
диктувати — Диктува́ти, -ту́ю, -єш гл. Диктовать. Левиц. Пов. 226. Словник української мови Грінченка