довшати
ДО́ВШАТИ (ставати, здаватися довшим), ВИДО́ВЖУВАТИСЯ. — Док.: подо́вшати, ви́довжитися. Жовте сонце неохоче котилося в піски, довшали тіні сосонок (М. Зарудний); Коли він їв, лице його то круглилося, то видовжувалося (І. Чендей).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довшати — до́вшати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- довшати — -аю, -аєш, недок. Ставати, робитися довшим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довшати — До́вшати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- довшати — ДО́ВШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися довшим. Зубчаста тінь від замкового муру все довшала, а далі й двір покрила (Л. Укр., І, 1951, 188); Як життя кращає, то і вік довшає (Укр.. присл.., 1955, 377). Словник української мови в 11 томах
- довшати — Довшати, -шаю, -єш гл. Удлиняться, становиться длиннѣе. Великі світлиці (здавалось у сні) ширшали, довшали. Левиц. Пов. 539. Словник української мови Грінченка