дозволений

МОЖЛИ́ВИЙ (який можна здійснити; який може відбутися, статися), ЕВЕНТУА́ЛЬНИЙ книжн.; МИ́СЛИ́МИЙ (який може бути, відбуватися); ПОТЕНЦІ́ЙНИЙ (який при першій-ліпшій нагоді може стати ким-небудь); ДОПУСТИ́МИЙ, ПРИПУСТИ́МИЙ, ДОЗВОЛЕ́ННИЙ (ДОЗВО́ЛЕНИЙ) (який можна допустити, дозволити); ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) (який може відбутися, статися); ЗДІЙСНЕ́ННИЙ (ЗДІЙСНИ́МИЙ) (який можна здійснити або який може здійснитися). Вода в Сиваші поступово прибувала, броди псувалися, але переправа ще була можлива (Ю. Яновський); Кожна приповідка з евентуальними варіантами має окреме пояснення (І. Франко); Завше носити маску, завше себе загнуздувати — та хіба ж то мислиме? (Г. Хоткевич); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Сівба на всіх площах в оптимально допустимі строки підвищує зимостійкість і врожайність озимини (з журналу); Те, що було задовільним або припустимим учора, нині стає перейденим ступенем (з журналу); Стрілка, яка показувала тиснення, стрибнула за червону риску дозволеного (Н. Рибак); Страховище, безумовно, було дніпровською собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне (О. Донченко); Все те, що Головацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало як цілком здійсненні речі (С. Журахович); Він.. говорить про майбутній таврійський канал як про щось уже реально здійсниме (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дозволений — дозво́лений дієприкметник якого дозволили; допустимий Орфографічний словник української мови
  2. дозволений — ДОЗВОЛЕНИЙ – ДОЗВОЛЕННИЙ Дозволений. 1. Дієприкм. від дозволити. Тут не дозволені концерти (В.Самійленко). 2. прикм. Який можна дозволити; допустимий: дозволена книжка. Дозволенний. Те саме, що дозволений 2: дозволенна річ. Літературне слововживання
  3. дозволений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до дозволити 1). || дозволено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Якого можна дозволити, допустити; допустимий. Дозволений актив фін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дозволений — Дозво́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дозволений — ДОЗВО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до дозво́лити 1. — Хто тут співає? одчиняй! Тут не дозволені концерти!.. (Сам., І, 1958, 243); // дозво́лено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах