дозволений
ДОЗВО́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до дозво́лити 1.
— Хто тут співає? одчиняй! Тут не дозволені концерти!.. (Сам., І, 1958, 243);
// дозво́лено, безос. присудк. сл.
Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись (Гончар, Таврія.., 1957, 11);
Їм дозволено співати.
2. у знач.прикм. Який можна дозволити, допустити; допустимий.
— Та ще немалая скорбота: У наших… книгарнях Книжок дозволених — пустота, А їх немало треба б мать (Мирний, V, 1955, 289);
Збіг його річниці народження з днем дозволених обманів значно поширював грунт для жартів і сміху (Вол., Місячне срібло, 1961, 12);
// у знач. ім. дозво́лене, ного, с. Те, що дозволяється, допускається.
Стрілка, яка показувала тиснення, стрибнула за червону риску дозволеного (Рибак, Час.., 1960, 435).
Значення в інших словниках
- дозволений — дозво́лений дієприкметник якого дозволили; допустимий Орфографічний словник української мови
- дозволений — ДОЗВОЛЕНИЙ – ДОЗВОЛЕННИЙ Дозволений. 1. Дієприкм. від дозволити. Тут не дозволені концерти (В.Самійленко). 2. прикм. Який можна дозволити; допустимий: дозволена книжка. Дозволенний. Те саме, що дозволений 2: дозволенна річ. Літературне слововживання
- дозволений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до дозволити 1). || дозволено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Якого можна дозволити, допустити; допустимий. Дозволений актив фін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дозволений — МОЖЛИ́ВИЙ (який можна здійснити; який може відбутися, статися), ЕВЕНТУА́ЛЬНИЙ книжн.; МИ́СЛИ́МИЙ (який може бути, відбуватися); ПОТЕНЦІ́ЙНИЙ (який при першій-ліпшій нагоді може стати ким-небудь); ДОПУСТИ́МИЙ, ПРИПУСТИ́МИЙ... Словник синонімів української мови
- дозволений — Дозво́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)