домовина
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. (заглиблення в землі для похорону); ПОХОВА́ННЯ (місце похорону); ГРОБО́К, ГРО́БИК (насипаний горбик землі на місце, де поховано померлого); КУРГА́Н (високий насип на місці давнього поховання); ГРОБНИ́ЦЯ, СКЛЕП, КРИ́ПТА, ГРОБОВИ́ЩЕ (спеціальна споруда, де ховають тіло померлого); МАЙДА́Н спец. (стародавнє місце похорону). Так Калинка потрапив до лазарету, а не в братню могилу (А. Дімаров); -. Чи пронизала тебе вража куля на війні? І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний); Опускають в гріб Якима (С. Руданський); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла (Т. Шевченко); Он там, в долині, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Розкопано сотні стародавніх поховань (з журналу); На цвинтарі задумалася темна церковиця, і Марії чомусь здається, що то стоїть між гробками скорбна черниця (М. Стельмах); Тисячорічні кургани, наче горби довжелезних верблюдів, стріли його на виднокрузі (Н. Рибак); Це було обличчя мерця, подоба якоїсь єгипетської мумії, вийнятої з гробниці (О. Гончар); Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, Молодую Бондарівну гарно поховати (пісня); (Куниця:) При розкопках кожного кургану, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя "золота чаша" (П. Кочура); Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (З. Тулуб).
ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом, зробив сундук і покрив його чорним лаком, так що він став схожим на гроб (Григорій Тютюнник); Вози за возами тяглися вулицею довжезним рядом, навалені трумнами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (І. Франко); Сидів на ослоні згорблений майстер.. і збивав деревище (М. Черемшина).
Значення в інших словниках
- домовина — домови́на іменник жіночого роду труна Орфографічний словник української мови
- домовина — ДОМОВИНА – ДОМОВИНИ Домовина. 1. Труна. 2. Місце, де поховано померлого; могила. Домовини, -вин, мн. Обряд домовляння перед весіллям про гостей, подарунки тощо. Літературне слововживання
- домовина — 1. могила; 2. труна, ГРІБ, деревище. Словник синонімів Караванського
- домовина — -и, ж. 1》 Місце, де поховано померлого; могила. 2》 Те саме, що труна. До домовини — до смерті. Заганяти в домовину кого — доводити кого-небудь до смерті, прискорювати чию-небудь смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Домовина — З часів Давніх містерій, при яких кандидата спочатку покладали у домовину, а відтак витягували звідти, символізує «Воскресіння з мертвих». Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- домовина — И, ж. Ресторан швидкого харчування «Домашня кухня». Давай перекусим. — У Домовину? Словник сучасного українського сленгу
- домовина — до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Фразеологічний словник української мови
- домовина — Домови́на, -ни; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- домовина — ДОМОВИ́НА, и, ж. 1. Місце, де поховано померлого; могила. — Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Мирний, II, 1954, 65); *У порівн. Було темно, мов у домовині (Кач., II, 1958, 421). Словник української мови в 11 томах
- домовина — Домовина, -ни ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. ум. домовинка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. І. 101. Словник української мови Грінченка