дорослий

ДОЗРІ́ЛИЙ (який досяг повного розумового та фізичного розвитку), ЗРІ́ЛИЙ, ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОХОДЖА́ЛИЙ розм.; ДІЄЗДА́ТНИЙ (юридично повноправний). Він, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрілим (О. Кобилянська); Перед ним сидить зріла дівчина, як оці грона винограду (М. Томчаній); — Пригоничі таки впіймали двох здорових, вже дійшлих парубків (І. Нечуй-Левицький); (Хвеся:) Хіба ж не старі? У нас такого доходжалого парубка дядьком дражнять!.. (М. Кропивницький). — Пор. доро́слий.

ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є. Гуцало); (Долон:) Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний, я не хлоп'я давно (Леся Українка); Сашко-великий у нас тракторист, Сашко-маленький в одному класі зі мною (Ю. Яновський); — Лихо, діти, Лихо мені з вами! Викохав вас, вигодував, Виросли чималі, йдете в люди (Т. Шевченко); — Ти вже немалий ... Друзі твоїх літ дітей мають... (Панас Мирний); Весела натура так і просвічувала з усього його обличчя, так і виказувала в ньому ще не опереного, малодосвідченого хлопчиська (Ю. Збанацький). — Пор. 1. дозрі́лий.

ДОРО́СЛІ мн., м. (протилежне діти), СТА́РШІ розм., ВЕЛИ́КІ розм. — Знав я дітей, Порфире, що в твоєму віці нарівні з дорослими снаряди носили до фронту (О. Гончар); Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (М. Коцюбинський); Скільки дітвори перемерло!.. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний).