дорослішати

ДОЗРІВА́ТИ (ставати фізично і духовно зрілим), ЗРІ́ТИ, ДОРО́СЛІШАТИ, СТА́РШАТИ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПРИСПІВА́ТИ розм., ОПЕРЯ́ТИСЯ (ОПЕ́РЮВАТИСЯ) розм. — Док.: дозрі́ти, подоро́слішати, подорослі́ти, поста́ршати, сформува́тися, приспі́ти (приспі́нути рідше), опіри́тися, опери́тися. Учнів по закінченні школи посилали на учителювання в тій надії, що там за працею самі дозрівають (С. Васильченко); Сучасні молодята.. швидко ростуть, хутко зріють, швидесенько захоплюються (О. Бердник); На очах ніби стала (Надійка) дорослішати. Почала сумлінно вчитися в школі (В. Козаченко); — Молодий був дурний, а постаршав, за розум узявся (Панас Мирний); (Кукса:) От старша дочка, Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить... (М. Кропивницький); З тобою Єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло... Оперилось, і ти осталась Стара і немощна (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорослішати — доро́слішати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дорослішати — кн., виростати, мужніти, доходити літ, доростати свого розуму, зводитися на ноги, вбиватися в пір'я. Словник синонімів Караванського
  3. дорослішати — -аю, -аєш, недок. Переходити у більш дорослий стан (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дорослішати — ДОРО́СЛІШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати дорослим, дорослішим. За довгі роки вони звикли в'язати розмови прикро, без вступів. – Не розчовпаю я, чи теперішня молодь надто поволі дорослішає, чи зістарюється завчасу (Ю. Словник української мови у 20 томах