доростати
РОСТИ́ (ставати старшим, дорослішим; жити певним чином у дитячі та юнацькі роки), ВИРОСТА́ТИ, ЗРОСТА́ТИ, ПІДРОСТА́ТИ, ДОРОСТА́ТИ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́рости, зрости́, підрости́, дорости́, підхопи́тися. Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає... Не зна Марко, росте собі, Росте, виростає (Т. Шевченко); Що не зробить вона,.. аби тільки дитина не росла без батька (М. Стельмах); Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та в холоді (Панас Мирний); Над рікою хатина, що зростав я в ній (В. Сосюра); Батька-матері не знаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях (Марко Вовчок); Вже й сини Шрамові підросли й допомагали батькові в походах (П. Куліш); Діти в мене вже, Богу дякувати, підхопилися (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доростати — дороста́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- доростати — -аю, -аєш, недок., дорости, -ту, -теш; мин. ч. доріс, доросла, доросло; док. 1》 Досягати певної кількості, певного розміру, об'єму і т. ін. 2》 Ставати більшим, вищим; досягати певного віку (про людину). 3》 перен. Розвиваючись, досягати певного рівня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доростати — див. рости Словник синонімів Вусика
- доростати — Дороста́ти, -та́ю, -та́єш; дорости́, -росту́, -росте́ш; дорі́с, -росла́; дорі́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доростати — ДОРОСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОРОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. дорі́с, доросла́, ло́; док, 1. Досягати певної кількості, певного розміру, об’єму і т. ін. Сім’я моя щодень росла І вже до сотні доростала (Шевч. Словник української мови в 11 томах