достеменно
НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ) (у повній відповідності до дійсності, до справжнього стану речей), ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ рідше), ТО́ЧНО, ДОСТОВІ́РНО, ДОСТО́ТУ, ДОСТЕМЕ́ННО, НЕСТЕМЕ́ННО розм., ДОСТО́ТНО рідко. Про це дехто догадувався, дехто і напевне знав (А. Головко); Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (О. Довженко); — Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний); — Твоя квартира і барахло, — похмуро відрубав Князьковський, — реквізиції не підлягають, це точно (Ю. Смолич); — А мудрий цар Соломон до Суламіфі пішки ходив, не їздив.. Це, Семене, тепер уже достовірно відомо (І. Ле); Я, коли хочеш, розкажу достоту, Я чоловік бувалий, знаю все (Леся Українка); Де саме розміщено заряди, Кравець знав достеменно (С. Голованівський).
Значення в інших словниках
- достеменно — достеме́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- достеменно — пр., справді, дійсно; (схожий) достоту, око-в-око; ВСТ. якраз так, саме так, точнісінько так; (знати) як своїх п'ять пальців, ф. як облупленого. Словник синонімів Караванського
- достеменно — [достеимен:о] присл. Орфоепічний словник української мови
- достеменно — розм. 1》 Присл. до достеменний. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження впевненості в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- достеменно — достеме́нно 1. по-справжньому, дійсно (ср, ст) 2. такий самий, дуже схожий: Ти достеменно, як батько (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- достеменно — див. безумовно; мабуть Словник синонімів Вусика
- достеменно — Достеме́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- достеменно — ДОСТЕМЕ́ННО, розм. 1. Присл. до достеме́нний. Не знаю, як воно вже достеменно було, але раптом Маківка зник з села (Чаб., Катюша, 1960, 167); Дівчата мовили: — Маріє! Глянь на стелю, достеменно ти! (Шер., Дружбою.. Словник української мови в 11 томах