дотинок

ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. (взаємні докори). Мати довго мовчала, бо любила сина, але неправдиві докори його.. вразили її (І. Нечуй-Левицький); Вільно й захопливо відповідала вже (доповідачка) на дошкульний закид опонента (І. Ле); Рятуйте, бо не маю змоги до кінця прослухати ні попрікання, ні дорікання (О. Ковінька); (Загребельний:) Даремно, сестро, з докорів починаєш.. Сьогодні.. обійдемось без припарки (М. Стельмах); Куратор доручив окружному інспекторові зробити вчителеві гостру нагану (А. Кримський); В товаристві ніколи не переминув.. (Леон) показати Германові свою духовну вищість. Герман знов мало робив собі з дотинків Леона (І. Франко); — Казав я тобі, — не бери піджака, не бери піджака, — з докорою сказав Семен (О. Довженко); Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка); — Підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний). — Пор. 1. о́суд.