дрік

ГЕДЗЬ (ГЕДЗ) (двокрила комаха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин), О́ВІД, ДРІК діал., О́ВОДЕНЬ діал., ОВА́Д діал., БУРЧИ́МУХА діал. Коні дружно ступали, обмахуючи хвостами настирливих мух і ґедзів (О. Донченко); Жир мордує чоловіка, як ґедз скотину (М. Кропивницький); Коні.. стоять, понуривши голови, тільки хвостами обганяють оводів (Є. Гребінка); Жайворінка (жайворонок) десь високо, По обніжках ховрашки, Дрік та муха, а ізбоку — Гук незримої мошки (І. Манжура); Овад роси боїться (М. Номис).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

дрік — дрік 1 іменник чоловічого роду рослина діал. дрік 2 іменник чоловічого роду, істота овід, ґедзь Орфографічний словник української мови
дрік — I дроку, ч. Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами. Дрік красильний — вид дроку, зі стебел, листків і квіток якого одержують жовту фарбу. II дрока, ч., діал. Овід, ґедзь. Великий тлумачний словник сучасної мови
дрік — Низькорослий кущ родини бобових; росте в сухих лісах, на сонячних узгір'ях Євразії; листки одинчасті або трилисник, квітки жовті, іноді білі; в Україні 8 видів, найпоширеніший д. красильний, з бруньок і квітів якого одержують жовтий барвник; використовують для укріплення піщаних ґрунтів. Універсальний словник-енциклопедія
дрік — Дрік, дро́ку, на дро́ку (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дрік — ДРІК¹, дро́ку, ч. Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами. В народі вживають відвар з гілок дроку при водянці [живота], при хворобах печінки, при всіх видах жовтяниці і як кровоспинне (Лікар. Словник української мови в 11 томах
дрік — Дрік, дроку м. 1) раст. дрокъ, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так.... оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Оводъ. Словник української мови Грінченка