дрік
Низькорослий кущ родини бобових; росте в сухих лісах, на сонячних узгір'ях Євразії; листки одинчасті або трилисник, квітки жовті, іноді білі; в Україні 8 видів, найпоширеніший д. красильний, з бруньок і квітів якого одержують жовтий барвник; використовують для укріплення піщаних ґрунтів. 
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрік — дрік 1 іменник чоловічого роду рослина діал. дрік 2 іменник чоловічого роду, істота овід, ґедзь Орфографічний словник української мови
- дрік — I дроку, ч. Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами. Дрік красильний — вид дроку, зі стебел, листків і квіток якого одержують жовту фарбу. II дрока, ч., діал. Овід, ґедзь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрік — ГЕДЗЬ (ГЕДЗ) (двокрила комаха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин), О́ВІД, ДРІК діал., О́ВОДЕНЬ діал., ОВА́Д діал., БУРЧИ́МУХА діал. Коні дружно ступали, обмахуючи хвостами настирливих мух і ґедзів (О. Словник синонімів української мови
- дрік — Дрік, дро́ку, на дро́ку (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дрік — ДРІК¹, дро́ку, ч. Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами. В народі вживають відвар з гілок дроку при водянці [живота], при хворобах печінки, при всіх видах жовтяниці і як кровоспинне (Лікар. Словник української мови в 11 томах
- дрік — Дрік, дроку м. 1) раст. дрокъ, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так.... оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Оводъ. Словник української мови Грінченка