душок

ВИ́ЯВ (дія, процес, явище, що робить явним, помітним чийсь стан, почуття, наміри тощо), ВИ́РАЖЕННЯ, ВИ́ЯВЛЕННЯ, ПРО́ЯВ, ВИ́РАЗ, ВИ́ЛИВ, МАНІФЕСТА́ЦІЯ, ДЕМОНСТРА́ЦІЯ, О́Б'ЯВ рідко; ПРО́БЛИСК, ПРИ́СМАК, ДУШО́К перев. ірон. (ледве помітний); РОСТО́К (перший, ледве помітний). Наша українська культура — вияв і витвір генія українського народу (М. Рильський); Вираження симпатії; Серед інших виявлень приязні і вдячності їм було вручено букет квітів (Л. Дмитерко); Олімпіада — це найвищий прояв спортивного духу (з газети); Не будемо давать ми виразу чуття, Що так з душі на волю рвуться (В. Самійленко); Мій біль безумовно шукав виливу (Ірина Вільде); Маніфестація відданості справі миру; Зимове купання — це не лише демонстрація можливостей людського організму — це здоров'я, бадьорість, витривалість (з газети); Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв енергії та непохитної волі (М. Коцюбинський); Жадібно ловить вона її (дитини) усмішку і перші проблиски свідомості (З. Тулуб); — В тобі є такий душок, є! Ти любиш бути першою (О. Донченко); Закльовувались у голові невеличкі ростки якихось таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний).

ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, — зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). — Пор. 1. па́хощі.