1. Словник синонімів української мови

діалект

ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (О. Гончар); Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних -- південно-східне і південно-західне (з журналу); В пам'яті постають особливості місцевої говірки (Є. Гуцало); Дослідник мріє на основі вивчення написів Софії та інших пам'яток Києва відтворити риси невідомого нам київського говору XI-XII століття (з журналу); (Гнат:) Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (І. Карпенко-Карий).

ДІАЛЕ́КТНИЙ, ОБЛАСНИ́Й, ГОВІРКО́ВИЙ. Перекладати треба на свою мову, причому не діалектну, а загальнолітературну (М. Рильський); Обласні слова; Говірковий лексичний матеріал. — Пор. діале́кт.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діалект — Чим відмінні одне від одного слова діалект, наріччя, говірка? Діалект – місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Наріччя – сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. діалект — діале́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. діалект — ДІАЛЕКТ – ГОВІР – НАРІЧЧЯ – ГОВІРКА Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Говір, говору. 1. Те саме, що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Літературне слововживання
  4. діалект — [д'іалект] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. діалект — -у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. діалект — • діалект (грец. διάλεκτος — розмова, говір) - різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особливостей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території (тер. Д.) або в певних соціальних чи профес. колективах (соціальний Д.). Тер. Українська літературна енциклопедія
  7. діалект — див. мова Словник синонімів Вусика
  8. діалект — діале́кт (від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) місцева говірка. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. діалект — Різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні — регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних). Універсальний словник-енциклопедія
  10. діалект — ДІАЛЕ́КТ, у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у1 знач.). Сукупність.. місцевих особливостей мови широких мас певної території і визначає діалект (говір) (Нариси з діалектології.. Словник української мови в 11 томах