діалект
діале́кт
• діалект
(грец. διάλεκτος — розмова, говір)
- різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особливостей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території (тер. Д.) або в певних соціальних чи профес. колективах (соціальний Д.). Тер. Д. здебільшого ототожнюють з говором, а іноді вважають ширшим за нього. Територіальним Д. властиві, поряд з рисами, спільними для всіх (чи більшості) Д. і літературної мови, специфічні фонетичні, акцентуаційні, граматичні й лексичні особливості, якими вони протиставляються ін. Д. і літ. мові. Соціальні Д. грам. будовою і фонетичною системою не відрізняються від загальнонар. мови; специфічними в них є лише деякі тематичні шари лексики й фразеології. Тер. Д. — явище історичне. В них зберігаються сліди попередніх мовних формувань, окремі з яких сягають ще часів родоплемінного й феод. ладу. Хронологічно Д. передують літ. мові. В основу нової укр. літ. мови ліг середньонаддніпрянський Д. Останнім часом відбувається інтенсивний процес витіснення Д. укр. літ. мовою (класифікацію укр. тер. Д. див. у ст. Говір). У мові худож. л-ри особливості територіальних і соціальних Д. використовуються з різним функціонально-стильовим призначенням, зокрема для типізації мови персонажів. Стилістичне використання особливостей тер. Д., передусім лексики, характерне для І. Франка, Ю. Федьковича, Марка Черемшини, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Панаса Мирного, A. Головка, М. Стельмаха, О. Гончара, І. Вільде та ін., соціальних Д. — для творів І. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, І. Микитенка та ін. Див. також Діалектизми, Жаргонізми.
■ Літ.: Курс історії української літературної мови, т. 1. К., 1958; Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. К., 1960; Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. К., 1977; Франко І. Літературна мова і діалект. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 37. К., 1982; Атлас української мови, т. 1 — 2. К., 1984 — 88; Матвіяс І. Г. Взаємодія діалектної лексики з лексикою української літературної мови. "Мовознавство", 1985, № 2; Півторак Г. П. Діалектна диференціація української мови у світлі етноі глотогенезу східних слов'ян. "Мовознавство", 1988, № 2.
А. М. Залеський.
Значення в інших словниках
- діалект — Чим відмінні одне від одного слова діалект, наріччя, говірка? Діалект – місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Наріччя – сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- діалект — діале́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- діалект — ДІАЛЕКТ – ГОВІР – НАРІЧЧЯ – ГОВІРКА Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Говір, говору. 1. Те саме, що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Літературне слововживання
- діалект — [д'іалект] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- діалект — -у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- діалект — див. мова Словник синонімів Вусика
- діалект — діале́кт (від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) місцева говірка. Словник іншомовних слів Мельничука
- діалект — Різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні — регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних). Універсальний словник-енциклопедія
- діалект — ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Словник синонімів української мови
- діалект — ДІАЛЕ́КТ, у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у1 знач.). Сукупність.. місцевих особливостей мови широких мас певної території і визначає діалект (говір) (Нариси з діалектології.. Словник української мови в 11 томах