діалект

Значення в інших словниках

1. діалект — діале́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. діалект — ДІАЛЕКТ – ГОВІР – НАРІЧЧЯ – ГОВІРКА Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Говір, говору. 1. Те саме, що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Літературне слововживання
3. діалект — [д'іалект] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
4. діалект — -у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. діалект — • діалект (грец. διάλεκτος — розмова, говір) - різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особливостей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території (тер. Д.) або в певних соціальних чи профес. колективах (соціальний Д.). Тер. Українська літературна енциклопедія
6. діалект — див. мова Словник синонімів Вусика
7. діалект — діале́кт (від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) місцева говірка. Словник іншомовних слів Мельничука
8. діалект — Різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні — регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних). Універсальний словник-енциклопедія
9. діалект — ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Словник синонімів української мови
10. діалект — ДІАЛЕ́КТ, у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у1 знач.). Сукупність.. місцевих особливостей мови широких мас певної території і визначає діалект (говір) (Нариси з діалектології.. Словник української мови в 11 томах