екзекуція

ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. (покарання побоями); СТЯ́ГНЕННЯ (офіційне, за невиконання або порушення чогось); САМОСУ́Д (самочинне, без відома влади, суду). Те, що командир полку не поклав на нього жодного покарання, а, навпаки, дав йому важливе доручення, особливо бентежило (Л. Смілянський); В дитинстві я прекрасну казку чув Про Прометея, мужнього титана, Що з неба для людей огонь приніс, Не побоявшись Зевсової кари (Л. Дмитерко); — Сидить малює, ніби панич... О Господи, за що послав на мене таку покуту?! (Вас. Шевчук); — Знає те Господь-усевіда, що не вдіяла я зроду-звіку нічого такого, за що од мужа таку покару мала б прийняти (переклад М. Лукаша); Почалися тоді в нас карності щоденні, щоденний плач (Марко Вовчок); — Рости ж, синку, в забаву, Козачеству на славу, Воріженькам в розправу! (пісня); Екзекуція мала відбутися на очах усього села — аби ні в кого не виникало сумнівів щодо твердості місцевої влади (М. Олійник); (2-а дівчина:) Ходім до матері, а то ще дадуть прочухана! (М. Старицький); Дав же він йому тюжки — буде пам'ятати, як лаятись (Словник Б. Грінченка); Намісник засудив винуватця до шибениці, а перед тим, як повісити, мали провести його по місту з батоговим боєм (переклад М. Лукаша); Замість існуючих багатьох дисциплінарних стягнень (у Кодексі про працю) запроваджуються два: догана і звільнення (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екзекуція — Здеку́ція, екзеку́ція: — виконання судового вироку, урядове, судове стягнення боргу (податкового та ін.) [I] — домагання судовим шляхом свого права, повернення чогось [VII] — колись це було насильне стягання несплачених податків з галицького населення... Словник з творів Івана Франка
  2. екзекуція — екзеку́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. екзекуція — Тілесна кара <�покарання>; З. П. страта, кара на горло, розп'яття, каменування, спалення, автодафе, розстріл, повішання, гільйотинування, лінчування. Словник синонімів Караванського
  4. екзекуція — -ї, ж., заст. 1》 Тілесне покарання. 2》 Виконання судового чи адміністративного вироку про смертну кару, тілесне покарання, стягнення боргу, податку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. екзекуція — Страта, кара Словник чужослів Павло Штепа
  6. екзекуція — екзеку́ція (від лат. exsecutio – виконання, покарання) 1. Тілесне покарання. 2. В буржуазному праві добровільне чи примусове виконання рішень судових і адміністративних органів. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. екзекуція — Екзеку́ція, -ції, -цією; -ку́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. екзекуція — ЕКЗЕКУ́ЦІЯ, ї, ж., заст. 1. Тілесне покарання. Досі пече його отой сповнений невимовного болю, докору й осуду погляд закривавленого після екзекуції Оленчука (Гончар, Таврія.., 1957, 575). Словник української мови в 11 томах
  9. екзекуція — рос. экзекуция (латин. execuitio — покарання) — 1. Виконання рішень судових чи адміністративних органів. 2. Тілесне покарання. Eкономічна енциклопедія