1. Словник синонімів української мови

ельф

ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфології); ГЕ́НІЙ (перев. покровитель людини в її справах). Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока,.. се були знаки духів — опікунів дому (І. Франко); Печальний демон, дух вигнання, літав над обрієм земним (переклад В. Сосюри); Працівник спецслужби зник за кущами китайської троянди, наче джин у глекові факіра (Є. Гуцало); Ви цариця прозорих, як марево, фей, Ви Моргана прекрасна; А я ельф, білий ельф, я мов усміх лілей (М. Вороний); Хто вмирав тоді, не відав страху, .. Геній стиха цілував бідаху, І гасив свій факел неборак (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ельф — ельф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ельф — -а, ч. У старогерманській міфології – доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ельф — Ельф, -фа, -фу; -фи, -фів, -фам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ельф — ЕЛЬФ, а, ч., Е́ЛЬФА, и, ж. У старогерманській міфології — доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін. Словник української мови в 11 томах