ельф
-а, ч.
У старогерманській міфології – доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ельф — ельф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ельф — ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфології); ГЕ́НІЙ (перев. покровитель людини в її справах). Словник синонімів української мови
- ельф — Ельф, -фа, -фу; -фи, -фів, -фам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ельф — ЕЛЬФ, а, ч., Е́ЛЬФА, и, ж. У старогерманській міфології — доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін. Словник української мови в 11 томах