жада

СПРА́ГА (сильне бажання, потреба пити), ЖАГА́, СМА́ГА́, ЗГА́ГА, ЖАДА́ діал. Іноді траплявся колодязь. Татари перші, як володарі, задовольняли свою спрагу (З. Тулуб); Була, кажуть, колись річка Восьмачка, так випила її баба Приймачка... Отака була в баби жага... (О. Гончар); — У роті сохло, душа просила хоч закропитись, хоч раз ковтнути, хоч умочити уста, сухі од смаги (М. Коцюбинський); — От що, Захаре: візьми оцього семигривеника та бігай до бровару за пивом. В горлі мені така згага (А. Кримський); Будуть пити ту воду з жади Покоління грядущі (Д. Павличко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жада — жада́ іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. жада — -и, ж., діал. Жага (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жада — ЖАДА́, и́, ж., діал. Жага (у 1, 2 знач.). — Лепечу, а вас жада, жада, Видно, мучить. В мене є вода! (Вирган, В розп. літа, 1959, 164); [Фауст:] Я лиш жадав, задовольняв жаду, І знов бажав (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 446). Словник української мови в 11 томах
  4. жада — Жада, -ди ж. Жажда желаніе. Словник української мови Грінченка