жадібний

ЖА́ДІ́БНИЙ чого, до чого, рідко на що (який має особливу пристрасть до чогось, дуже прагне чого-небудь), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, ЛА́СИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЖА́ДНИЙ рідше, ЖАДЛИ́ВИЙ рідше, ПОЖА́ДНИЙ рідше, ЖАЖДИ́ВИЙ рідко, ЖАДЕ́ННИЙ підсил. розм. До книжок жадібна стала Марта, все з учителькою та з агрономом радиться (І. Цюпа); Наші робітники, колгоспники, учні, студенти, трудова інтелігенція — пожадливі й ненаситні споживачі нашої продукції (М. Рильський); (Мірошник:) Дуже він до цієї науки запопадливий (М. Зарудний); Допитливість Іванова була невситима (П. Колесник); Йшла (баба) до воріт або над став шукати жінок, ласих на розмову (В. Стефаник); Одне радувало ланкового: старанні (дівчата), запопадні до роботи (В. Минко); (Оксана:) Не жадна я до ласощів (М. Кропивницький); Жадливий до роботи хлопець; Пожадний зір опалює мета (А. Малишко); Так уже з діда-прадіда хлібороби — сама вже душа така до землі жаденна (А. Головко).

ЖА́ДІ́БНИЙ (який надто прагне збагачення, наживи і т. ін.), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ, НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ, ЗАГРЕБУ́ЩИЙ розм., ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЗАХЛА́ННИЙ розм., НЕВСИТИ́МИЙ рідше, НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, НЕСИ́ТИЙ рідше, ЗАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАГРЕ́БИСТИЙ рідше, ПОЖА́ДНИЙ рідше. Всі вони (родичі княгині Ольги) жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (С. Скляренко); Він вдався в свого діда Фотія. Такий же дикий, пожадливий, самовпевнений, нещирий (Я. Качура); Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка.. для ненаситних владарів рабовласницького Півдня (О. Гончар); — Багатство робить людину зажерливою (С. Чорнобривець); Вовк не їсть вовка, не ловить собі подібних.. Але це ненажерливе плем'я (людей) поїдало власних своїх родичів,.. з котрими зводило нескінченні війни за самиць і за місця ловів, і просто за владу і перевагу (М. Грушевський); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (М. Коцюбинський); Такий захланний, він навіть за німців присвоїв собі Ротову ниву під лісом (П. Козланюк); Незліченні природні багатства і неймовірні людські зусилля десятків народів ішли в прірву, а точніше, в ненажерну пельку монстра — виморочної великодержави (з журналу); Цар зажерний вередує, А нещасний люд бідує (Л. Первомайський); Запопадливі до поживи, баришу, розвивають (Саливон з Гнатом) давньовічні навички, пробуджують пожадні хутірські пристрасті (К. Гордієнко). — Пор. 1. скупи́й.

КОРИ́СЛИВИЙ (який прагне до власної вигоди, наживи), КОРИСТОЛЮ́БНИЙ, МЕРКАНТИ́ЛЬНИЙ, ШКУ́РНИЙ розм., ШКУ́РНИЦЬКИЙ розм.; НЕБЕЗКОРИ́СЛИВИЙ (не позбавлений зацікавленості в користі, вигоді); ЖА́ДІБНИЙ, ПОЖА́ДЛИВИЙ, ПОЖА́ДНИЙ рідко (який пристрасно прагне до збагачення, наживи); МАТЕРІАЛІСТИ́ЧНИЙ розм. (вузько-практичний, раціоналістичний); ГРОШОЛЮ́БНИЙ, ГРОШОЛЮБИ́ВИЙ, СРІБЛОЛЮ́БНИЙ заст. (жадібний на гроші). За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася. Робив це він не з якихось корисливих міркувань, це було його внутрішньою потребою (О. Гончар); Користолюбна й славолюбна Єреміїна душа мучилась, неначе він кипів в окропі в здоровому полум'ї (І. Нечуй-Левицький); Іван не зважав на клопітливі міркування свого меркантильного свата (Ю. Смолич); (Смола:) Громадська робота вища за шкурні інтереси (І. Микитенко); Та коли відчуваєш свою належність до люду.. — тоді позбавляєшся шкурницького, власницького смислу (Є. Гуцало); — Я рідко бачив людину менше жадібну до грошей, ніж ви (Леся Українка); Твоя мати невільниця своїх матеріалістичних почувань (О. Кобилянська); Грошолюбивий і жорстокий, Октав Пігловський не раз підбивав свого сусіда стати полісовщиком, бо це, як не є, щодня матимеш круглого коповика (М. Стельмах).

СКУПИ́Й (який надміру, до жадібності обмежується у витратах), СКНА́РИСТИЙ, СКНА́РИЙ, ЖА́ДІБНИЙ. Оженився (Шавкун) на такій же скупій, як і сам, панночці, та й складали добро (Панас Мирний); — Я вам іще, хлопці, скажу, щоб ніколи ви не були скупі, жадібні (Є. Гуцало); Катерина Іванівна, дружина Ширяєва, ..цілком під пару йому, з характером жінка, скнариста (О. Іваненко). — Пор. 2. жа́дібний, оща́дливий.

СПРА́ГЛИЙ (про людину, тварину — який дуже хоче пити; про уста, а також перен. — сухий від спраги), ЖАГУ́ЧИЙ підсил., СПРА́ГНЕНИЙ рідше, ЖА́ДІ́БНИЙ рідше, ЖАДЛИ́ВИЙ рідше. До ріки з пасовища лісного спускався Олень той, спраглий на сонці, жадобу втолить водопоєм (переклад Б. Тена); — Коли зморений припаде спраглими губами до води, його можна на місці розстріляти, але він не покине пити (П. Кочура); Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (І. Волошин); О, як пили поля жагучі Вологу свіжу і живу! (М. Рильський); П'ю, спрагнена, воду з криниці (П. Козланюк); Спрагнені люди вибивались із останніх сил (С. Скляренко).