1. Словник синонімів української мови

жалісний

ЖА́ЛІБНИЙ (про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю), ЖА́ЛІСНИЙ, ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Кінчалася пісня, слова жалібнії змінилися в слово потіхи (Леся Українка); А панотець тим часом нарікав жалісним голосом, що його так нога болить (Лесь Мартович); Олександра Василівна помітила це й посміхнулася жалісливою посмішкою прощення (О. Довженко); Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла (Б. Грінченко); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (Марко Вовчок); Дівчата поставали, привіталися, жальними очима дивилися Маркові вслід (К. Гордієнко).

ЧУ́ЛИЙ (сповнений уважного, доброзичливого ставлення до людей), ЧУ́ЙНИЙ, ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУТКИ́Й, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, ЖАЛІСЛИВИЙ, ЖА́ЛІСНИЙ (схильний до жалості, співчуття). До "тайних" (в'язнів) була собі дівчина як дівчина.., добра, чула, не дурна (В. Винниченко); — Ти чуйний товариш, я так і знав (Є. Гуцало); У чутливого на жіноче ридання Марка Крутояра несподівано заперчило в горлі (А. Шиян); У неї душа чутка, вона зрозуміла серцем, що довше мені тут зоставатись не можна (Ганна Барвінок); Гостей ціла низка, прихильні, звичайні (А. Кримський); Ох, як хочеться мені цього вечора хоч краплину ласки з твоїх очей чи хоч співчутливого слова (Ю. Мушкетик); Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою (Б. Грінченко); Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний). — Пор. 1. до́брий, добрози́чли́вий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалісний — жалісливий – жалісний Збігаються у значенні “співчутливий”. “Добрий він був, жалісливий” (Зінаїда Тулуб). “Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна” (Панас Мирний). Тільки жалісливий передає зміст “сповнений суму, горя”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. жалісний — жа́лісний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. жалісний — ЖАЛІСНИЙ – ЖАЛІСЛИВИЙ Жалісний. 1. В якому виражені безпорадність, біль, мука; журливий, жалісний звук, жалісна нотка, жалісна пісня. 2. Те саме, що жалісливий 1: жалісна людина. – Ну ви подумайте, собака, а такий жалісний і таке витворяє. Літературне слововживання
  4. жалісний — (голос) жалібний, безпорадний, благальний, р. плачний; (спів) сумовитий, журливий, сил. скорботний; (погляд) жалісливий, співчутливий. Словник синонімів Караванського
  5. жалісний — [жал'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. жалісний — -а, -е. 1》 Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. || Сповнений суму; сумовитий, журливий. 2》 Схильний до співчуття; співчутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. жалісний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  8. жалісний — Жа́лісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жалісний — ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч. Словник української мови в 11 томах
  10. жалісний — Жалісливий и жалісний, -а, -е 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. Словник української мови Грінченка