жалісний

(голос) жалібний, безпорадний, благальний, р. плачний; (спів) сумовитий, журливий, сил. скорботний; (погляд) жалісливий, співчутливий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалісний — жалісливий – жалісний Збігаються у значенні “співчутливий”. “Добрий він був, жалісливий” (Зінаїда Тулуб). “Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна” (Панас Мирний). Тільки жалісливий передає зміст “сповнений суму, горя”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. жалісний — жа́лісний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. жалісний — ЖАЛІСНИЙ – ЖАЛІСЛИВИЙ Жалісний. 1. В якому виражені безпорадність, біль, мука; журливий, жалісний звук, жалісна нотка, жалісна пісня. 2. Те саме, що жалісливий 1: жалісна людина. – Ну ви подумайте, собака, а такий жалісний і таке витворяє. Літературне слововживання
  4. жалісний — [жал'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. жалісний — -а, -е. 1》 Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. || Сповнений суму; сумовитий, журливий. 2》 Схильний до співчуття; співчутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. жалісний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  7. жалісний — ЖА́ЛІБНИЙ (про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю), ЖА́ЛІСНИЙ, ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
  8. жалісний — Жа́лісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жалісний — ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч. Словник української мови в 11 томах
  10. жалісний — Жалісливий и жалісний, -а, -е 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. Словник української мови Грінченка