1. Словник української мови Грінченка

жалісний

Жалісливий и жалісний, -а, -е

1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247.

2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185.

3) Возбуждающій сожалѣніе, достойный сожалѣнія. (Іродови воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалостнії матки плачуть. Чуб. ІІІ. 374.

---------------

Жалісний

см. жалісливий.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалісний — жалісливий – жалісний Збігаються у значенні “співчутливий”. “Добрий він був, жалісливий” (Зінаїда Тулуб). “Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна” (Панас Мирний). Тільки жалісливий передає зміст “сповнений суму, горя”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. жалісний — жа́лісний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. жалісний — ЖАЛІСНИЙ – ЖАЛІСЛИВИЙ Жалісний. 1. В якому виражені безпорадність, біль, мука; журливий, жалісний звук, жалісна нотка, жалісна пісня. 2. Те саме, що жалісливий 1: жалісна людина. – Ну ви подумайте, собака, а такий жалісний і таке витворяє. Літературне слововживання
  4. жалісний — (голос) жалібний, безпорадний, благальний, р. плачний; (спів) сумовитий, журливий, сил. скорботний; (погляд) жалісливий, співчутливий. Словник синонімів Караванського
  5. жалісний — [жал'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. жалісний — -а, -е. 1》 Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. || Сповнений суму; сумовитий, журливий. 2》 Схильний до співчуття; співчутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. жалісний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  8. жалісний — ЖА́ЛІБНИЙ (про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю), ЖА́ЛІСНИЙ, ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
  9. жалісний — Жа́лісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. жалісний — ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч. Словник української мови в 11 томах