1. Словник синонімів української мови

жебрачити

ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИ рідше, ЖЕБРАКУВА́ТИ розм., ПРОСИ́ТИ розм., МИ́РКАТИ заст. Обв'язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д. Ткач); Я пішов сирітською дорогою — жебрати (М. Ю. Тарновський); Я шостий десяток старцюю; сорок літ, як світ Божий перед моїми грішними очима закрився (Д. Мордовець); — А ваша жінка з дітьми матиме з чого жити, поки ви сидітимете? Чи буде змушена жебрувати (переклад С. Масляка); Малий Василь.. перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Г. Коцюба); Се не жебрак. От він, як бачив, не просить ні в кого (Г. Хоткевич); Жінка з діточками пішла попідвіконню миркати (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жебрачити — жебра́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жебрачити — (випрошувати собі на прожиття, старцювати – перев. заст.) просити милостині (милостиню); просити Христа ради; піти (ходити) на жебри (по жебрах, у жебри); ходити (піти) по миру; піти в старці (старцем, старцями) [по світу (в світи)]... Словник фразеологічних синонімів
  3. жебрачити — див. ЖЕБРАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. жебрачити — -чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Просити милостиню; жебрати, жебрувати; старцювати. 2》 перех. і неперех. Випрошувати щось у кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жебрачити — див. жебракувати Словник синонімів Вусика
  6. жебрачити — ЖЕБРА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. неперех. Просити милостиню; жебрати, жебрувати; старцювати. — А потім продали нашу саклю. Довелося й жебрачити (Тулуб, Людолови, II, 1957, 348); Вона була подібна до тих дітлахів... Словник української мови в 11 томах