1. Словник синонімів української мови

жебрувати

ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИ рідше, ЖЕБРАКУВА́ТИ розм., ПРОСИ́ТИ розм., МИ́РКАТИ заст. Обв'язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д. Ткач); Я пішов сирітською дорогою — жебрати (М. Ю. Тарновський); Я шостий десяток старцюю; сорок літ, як світ Божий перед моїми грішними очима закрився (Д. Мордовець); — А ваша жінка з дітьми матиме з чого жити, поки ви сидітимете? Чи буде змушена жебрувати (переклад С. Масляка); Малий Василь.. перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Г. Коцюба); Се не жебрак. От він, як бачив, не просить ні в кого (Г. Хоткевич); Жінка з діточками пішла попідвіконню миркати (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жебрувати — жебрува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. жебрувати — -ую, -уєш, недок., рідко. Те саме, що жебрати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жебрувати — див. жебракувати Словник синонімів Вусика
  4. жебрувати — ЖЕБРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Те саме, що же́брати 1. Словник української мови в 11 томах
  5. жебрувати — Жебрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. Пішов уже жебрувати. Ном. № 14292. Словник української мови Грінченка