жест
РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Коцюбинський); Мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Б. Грінченко); Похапцем (дівчина) оправила сукню, товсту косу звичним жестом закинула через плече (І. Ле); Його рушення, його хода — все було поважне (І. Нечуй-Левицький); — Я готов був кинутися (в прірву), коли б один відрух Вашої руки не був зупинив мене впору (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жест — жест іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- жест — (руки) знак, сигнал, рух; (лицарський) вчинок, акція; мн. ЖЕСТИ, миги, зб. міміка. Словник синонімів Караванського
- жест — [жест] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- жест — -у, ч. 1》 Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її. || Взагалі рух руки або тіла. Біржові жести — жестикуляція, яка включає положення долоней та пальців автономно, а також відносно підборіддя та лоба брокера для позначення виду... Великий тлумачний словник сучасної мови
- жест — Мига, порух, відрух, див. міміка Словник чужослів Павло Штепа
- жест — широ́кий (благоро́дний) жест. Вчинок, розрахований на те, щоб справити позитивне враження. Через місяць в’язні були приємно здивовані — начальник тюрми Вуль дозволив приносити з дому передачі. Чим можна пояснити такий благородний жест, ніхто не здогадувався (А. Хижняк). Фразеологічний словник української мови
- жест — Жест, же́ста; же́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жест — ЖЕСТ, у, ч. 1. Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її. Тут люди розмовляють не голосом, а жестами й порухом губ (Баш, Вибр. Словник української мови в 11 томах