жест

ЖЕСТ, у, ч.

1. Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її.

Тут люди розмовляють не голосом, а жестами й порухом губ (Баш, Вибр., 1948, 172);

Трудно було зрозуміти все, але вони повторювали одне слово кілька разів, допомагали жестами і сумішшю сербської, російської та української мов (Хиж-няк, Тамара, 1959, 186);

// Взагалі рух руки або тіла.

Сагайда рішучим жестом відкинув за вухо свою розпатлану чуприну (Гончар, І, 1954, 405).

2. перен. Вчинок чи взагалі поведінка людини, викликана певними намірами.

Начальник тюрми Вуль дозволив приносити [в’язням] з дому передачі. Чим можна пояснити такий благородний жест, ніхто не здогадувався (Хижняк, Тамара, 1959, 151);

Вона відчинила двері, пропускаючи Сулімана першим. Цим.. жестом хотіла, мабуть, загладити свій попередній недипломатичний вчинок (Вільде, На порозі, 1955, 325).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жест — жест іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жест — (руки) знак, сигнал, рух; (лицарський) вчинок, акція; мн. ЖЕСТИ, миги, зб. міміка. Словник синонімів Караванського
  3. жест — [жест] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. жест — -у, ч. 1》 Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її. || Взагалі рух руки або тіла. Біржові жести — жестикуляція, яка включає положення долоней та пальців автономно, а також відносно підборіддя та лоба брокера для позначення виду... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жест — Мига, порух, відрух, див. міміка Словник чужослів Павло Штепа
  6. жест — широ́кий (благоро́дний) жест. Вчинок, розрахований на те, щоб справити позитивне враження. Через місяць в’язні були приємно здивовані — начальник тюрми Вуль дозволив приносити з дому передачі. Чим можна пояснити такий благородний жест, ніхто не здогадувався (А. Хижняк). Фразеологічний словник української мови
  7. жест — РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Словник синонімів української мови
  8. жест — Жест, же́ста; же́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)