жест

(руки) знак, сигнал, рух; (лицарський) вчинок, акція; мн. ЖЕСТИ, миги, зб. міміка.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жест — жест іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жест — [жест] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. жест — -у, ч. 1》 Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її. || Взагалі рух руки або тіла. Біржові жести — жестикуляція, яка включає положення долоней та пальців автономно, а також відносно підборіддя та лоба брокера для позначення виду... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жест — Мига, порух, відрух, див. міміка Словник чужослів Павло Штепа
  5. жест — широ́кий (благоро́дний) жест. Вчинок, розрахований на те, щоб справити позитивне враження. Через місяць в’язні були приємно здивовані — начальник тюрми Вуль дозволив приносити з дому передачі. Чим можна пояснити такий благородний жест, ніхто не здогадувався (А. Хижняк). Фразеологічний словник української мови
  6. жест — РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Словник синонімів української мови
  7. жест — Жест, же́ста; же́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жест — ЖЕСТ, у, ч. 1. Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її. Тут люди розмовляють не голосом, а жестами й порухом губ (Баш, Вибр. Словник української мови в 11 томах