жнивувати

I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. селяни зжинали злакові серпами (з журналу); Не ти (вороже) пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко); З женця, що зажинає при корені, глузують, що він "цирульник" (Ю. Смолич); Прибули на поле, де Іван Архипович починав жнивувати (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жнивувати — жнивува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. жнивувати — -ую, -уєш, недок., розм. Збирати хлібні рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жнивувати — ЖНИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Збирати хлібні рослини. Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць, і люди підуть жнивувати за десятий сніп (Шиян, Гроза.., 1956, 479). Словник української мови в 11 томах