забава

ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина), як десять літ пройшло від дитячих забав та грищ (І. Цюпа); Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок); Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний); Несподівано зав'язується гулянка у "верха" (С. Васильченко); Об'єднавши дітей цілого будинку, він вигадував усе нові й нові ігрища (Г. Епік).

ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯ заст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). — Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); (Терень:) У чому річ? Що за гульбище? (Прядка:) Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). — Пор. вечорни́ці.

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); (Охрім:) І вигадають же чорт батька зна які виграшки — одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); (Кийок:) Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів — прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); (Олена:) Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, — се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).