забава

заба́ва 1. розвага, гра (м, ср, ст): Другого дня рано Сосон, йдучи на розправу, сказав: “Це забава. Я буду вільний” (Нижанківський); Вам, пане Павле, бажаю на вакаціях гарної забави (Авторка); На нашому поверсі була кухня з кількома ґазовими пальниками, до яких вечорами була довга черга. Щоб якось розбити нудьгу чекання на вільний пальник, ми придумували якісь забави. Найпопулярнішою забавою був “Наполеон”. Бувало, як уже від тої забави пашіла рука, приходилося часом уживати покришки від баняка. Покришку вживалося теж часом для камуфляжу, бо руку й силу удару деяких учасників з часом можна було пізнати (Дейчаківський)||пацалига (пацалиха)

заба́ва в політику евф. участь у політичному житті (ст): З того виходило, що в українській гімназії не вільно було між українською дітворою закріплювати національне почуття, бо це було “забавою в політику”, а всяка політика була заборонена. Навіть читання української політичної часописі було заборонене (Шухевич)

2. вечірка, бенкет (м, ср, ст): І то не дивниця, бо забава “Червоної Калини” має славу забави, що на ній усі бавляться знаменито і на яку з'їжджається публика з цілого краю (Нова хата 1937)|| = гостина

заба́ва як мур вдала, гарна вечірка (ст): Не треба кі́на, забава як мур (Лисяк)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забава — заба́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. забава — див. веселощі; іграшка Словник синонімів Вусика
  3. забава — Розвага, гра, розривка, потіха, утіха, виграшка; З. П. танці, вечорниці, гуляння, гулянка; забавка. Словник синонімів Караванського
  4. забава — [забава] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. забава — -и, ж. 1》 Заняття з метою розважитися, повеселитися; розвага, гра. 2》 Те, що дає розвагу, втіху. 3》 розм. Зібрання, на якому розважаються, веселяться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. забава — І до забави треба доброї справи. І в забаві треба згоди та проводу. Там то забави, від печі аж до лави. Іронія. Від печі до лави дуже близько. Тобі забава, а мені неслава. Оборонялась дівчина перед нахабним парубком. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. забава — Затримка Словник застарілих та маловживаних слів
  8. забава — ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕ перев. мн., І́ГРАШКА рідше, ГУ́ЛЯ́НКА рідше, І́ГРИЩЕ заст. Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася (Василина)... Словник синонімів української мови
  9. забава — ЗАБА́ВА, и, ж. 1. Заняття з метою розважитися, повеселитися; розвага, гра. Коли вони [діти] старшими стали, забави були вже інші (Коцюб., II, 1955, 313); Раптом Катя затіяла нову забаву. — А ну давайте наввипередки! (Гур. Словник української мови в 11 томах
  10. забава — Забава, -ви, забавка, -ки ж. 1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Макс. 1849. 97. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Чуб. V. 61. Словник української мови Грінченка