забавлятися

ВЕСЕЛИ́ТИСЯ (проводити час у розвагах, веселощах), ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, РОЗВАЖА́ТИСЯ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ. — Док.: розвесели́тися, заба́витися, розва́житися. Еней один не веселився, йому немиле все було (І. Котляревський); — Напрацюєшся цілий тиждень — у неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Коцюбинський); Тут всі по волі забавлялись (І. Котляревський); Веселе козацтво розважалося (Я. Качура); — Радіти треба всьому дому. Співати й звеселятися, Іване Володимировичу (О. Довженко); — Пор. раді́ти.

ГРА́ТИСЯ (проводити час в іграх, забавах), БА́ВИТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, ГРА́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ГАРЮВА́ТИ діал. Йдуть малята гратись на лужок (В. Бичко); Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавитися з нею було не можна (І. Нечуй-Левицький); Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона (мати) все в'яла (Т. Шевченко); З подругами ніколи не грала (Маруся) і вже.. до них і не виходила (Г. Квітка-Основ'яненко); Білі цуцики гуляють на соломі (М. Рильський); Партія дівчаток.. гулялася була на одшибі (А. Кримський); У сушарні.. Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько); На толоці пастухи.. Гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко). — Пор. I. пустува́ти.

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯ розм., ЗАБАРЯ́ТИСЯ розм., ДЛЯ́ТИСЯ розм., НАМИНА́ТИСЯ розм., ЗАГРУЗА́ТИ розм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ діал., ЗАБАВЛЯ́ТИ діал., ЗАБА́РЮВАТИ рідко, ЗАБАРЯ́ТИ рідко. — Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася (Домініка) все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); — Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); — Де ж це моя Настуся загаялася? — сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. — Гляди ж, не забаряйся! — підкреслила Катерина (Г. Коцюба); — Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); — Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).

I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей — розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИ підсил., ДИТИ́НИТИСЯ розм., ДИТИНІ́ТИ розм., КАЗИ́ТИСЯ підсил. розм., ДУРІТИ підсил. розм., ШАЛІ́ТИ підсил. рідше, ГАРЮВА́ТИ підсил. діал., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ (ЗБИТКУВА́ТИСЯ) діал., ГАЙДАБУ́РИТИ діал. Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); — Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися (хлопці) разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); — Надвір шаліти! — гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають (хлопчики) до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); — Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, — підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). — Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.