завулок
ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,.. в бастіоні ще петровських часів, — авіатори.. долали свої солдатські нічниці піснею (Ю. Смолич); Бачили тієї ночі вишневу "Волгу" в заводському районі, де вона гасала по темних завулках (О. Гончар); Місто як місто — улиці та заулки, будинки та крамниці (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завулок — заву́лок іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- завулок — рідше заулок, -лка, ч., розм. Прохід між двома вулицями; провулок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завулок — Зау́лок і заву́лок, -лка; -лки, -лків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завулок — ЗАВУ́ЛОК, рідше ЗАУ́ЛОК, лка, ч., розм. Прохід між двома вулицями; провулок. Вершники опинилися у вузькому лабіринті кривих завулків та вулиць (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Після страшенного бігу ми спинилися захекані у темному заулкові (Кол., На фронті.., 1959, 59). Словник української мови в 11 томах