завідуючий
ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її (Софійку) поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). — Пор. керівни́к.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завідуючий — заві́дуючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- завідуючий — [зав’ідуйучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- завідуючий — -чого, ч., чим. Те саме, що завідувач. Завідуючий складом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завідуючий — див. завідувач Словник чужослів Павло Штепа
- завідуючий — ЗАВІ́ДУЮЧИЙ, чого, ч., чим. Те саме, що заві́дувач. Слухачами Інституту передового досвіду є рядові колгоспники, ..завідуючі тваринницькими фермами (Колг. Укр., 9, 1959, 7); Завідуючий складом. Словник української мови в 11 томах