загвинтити
ЗАГВИ́НЧУВАТИ (закріплювати чи доводити до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ШРУБУВА́ТИ діал.; ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПІДТЯГА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.: загвинти́ти, закрути́ти, підгвинти́ти, підкрути́ти, підтягти́. Єгор Шульга з своїми друзями-комсомольцями на телефонних стовпах загвинчував фарфорові ізолятори (А. Шиян); Серьожка пролежав півдня під машиною, спочатку відкручуючи ключем якусь першу-ліпшу гайку, а потім знову закручуючи її (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загвинтити — загвинти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- загвинтити — див. загвинчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загвинтити — ЗАГВИНТИ́ТИ див. загви́нчувати. Словник української мови в 11 томах
- загвинтити — Загвинтити, нчу, тиш гл. = заґвинтити. Словник української мови Грінченка