задавитися

ПОВІ́СИТИСЯ (позбавити себе життя перев. через повішення), ЗАДАВИ́ТИСЯ, УДАВИ́ТИСЯ (ВДАВИ́ТИСЯ) розм., ЗАВІ́СИТИСЯ діал., ПОВІ́ШАТИСЯ діал. — Недок.: ві́шатися, дави́тися, зада́влюватися рідко. Коли мишей боїшся, На воротях повісся, Ізгинь, пропади, А до мене не ходи!.. (пісня); Задавлюється (Антей) струною і падає мертвий край Неріси (Леся Українка); — Коли її не достану, то або утоплюсь, або удавлюсь, або світ за очима піду... (Г. Квітка-Основ'яненко); — Таж ваша Марія завіситися хоче! З мотузкою на шиї бачили (П. Панч).