задавлений

ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. (про голос — який звучить не досить дзвінко); ЗДА́ВЛЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗАДА́ВЛЕНИЙ (про голос, ридання і т. ін.); УТРО́БНИЙ, НУТРЯНИ́Й розм. (про голос — який звучить ніби з утроби, грубо); ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, ГРОБОВИ́Й, МОГИ́ЛЬНИЙ розм. (про голос — з похмурим відтінком). М'який килим на підлозі робив її кроки глухими, ледве чутними (О. Донченко); З-за міста гримнув сильний вибух, звук його був, приглушений якийсь (Г. Епік); То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка (П. Загребельний); З порога обізвався глухуватий голос Левка (М. Стельмах); Голос мав (співак) затушкований і сиплуватий на верхньому та середньому регістрах (з мемуарів); Здавлений плач розносився по кімнаті (О. Кобилянська); Зрідка було чути здушений стогін (С. Журахович); Люди співають глухими, придавленими басами (Ю. Яновський); Раптом серед загальної тиші почулося глухе, придушене ридання Устини (А. Шиян); — Я забула, який сьогодні день? — спитала Гризельда таким глухим та задавленим голосом, неначе він виходив з могили (І. Нечуй-Левицький); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (П. Колесник); Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: — Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть нас на півострів (П. Колесник); Зінька не впізнала голосу — глухий і замогильний (А. Головко); Повів (співак) згорда оком по зібраних, назираючи, яке враження зробив на них його гробовий голос (Лесь Мартович); — Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким,.. могильним голосом (І. Франко). — Пор. 4. низьки́й.