задушевний

БЛИЗЬКИ́Й (про товариша, приятеля і т. ін.), ДО́БРИЙ, ХОРО́ШИЙ, ЩИ́РИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ підсил., СЕРДЕ́ЧНИЙ підсил., ІНТИ́МНИЙ підсил. рідше; БЛИ́ЖНІЙ заст. (перев. при більшому ступені близькості). Тоді незнайомий представився: — Д-р Пастух, близький знайомий вашого батька (Ірина Вільде); І стали вони.. добрими сусідами (Панас Мирний); Він не мав у місті ніякого щирого приятеля (І. Франко); — Даю голову на відруб, що з ними (бійцями полку) нічого поганого не трапилось, — запевнив Павка Македон, оптиміст і вродливець, задушевний друг Козакова (О. Гончар); Він хороший хлопець, цей Август. Серед студентів не зустрічав Густав такого сердечного друга (А. Хижняк); Дора, а більше ще пан К., взяли собі нині за обов'язок опікуватися гарною дівчиною, хоч нею займались і інші дами й добродії з товариства, що були інтимніші знайомі її родичів, як двоє перші (О. Кобилянська); Приїхали у Любчики; ще тільки були там самі родичі у молодих та ближні приятелі (Марко Вовчок).

ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ДОБРОТЛИ́ВИЙ заст., БЛАГИ́Й заст.; ЛАГІ́ДНИЙ, М'ЯКИ́Й, СЛА́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, КРО́ТКИЙ заст. (у взаєминах з людьми, зовнішніх виявах); МИ́ЛОСТИ́ВИЙ, МИЛОСЕ́РДНИЙ, МИЛОСЕ́РДИЙ рідше (часто щодо осіб нижчих рангом, залежних у чомусь, незаможних тощо); НЕЗЛИ́Й, НЕЗЛОБИ́ВИЙ, НЕЗЛОБЛИ́ВИЙ, НЕЗЛО́БНИЙ, НЕЗЛОСТИ́ВИЙ, БЕЗЗЛО́БНИЙ, БЛАГОДУ́ШНИЙ (який не робить людям зла і не схильний до цього; властивий такій людині). Тепліше стає на серці, коли бачиш, що ти не цілком одинокий на світі, що є добрі, сердечні люди (М. Коцюбинський); Добра, щаслива усмішка робить маму просто красунею (О. Гончар); Майже не спала (Євпраксія), забувала про їжу, вганяла в плач добросерду Вільтруд (П. Загребельний); (Перепелиця:) Що про вашу добрість, то вже всяке знає, що такої добросердної людини, як ви, не знайти (Олена Пчілка); Чоловік був добросердечний і смирний (Ю. Бедзик); Її голос пом'якшав, помолодів, таким душевним став (В. Кучер); Хоча вона і бурчала, та обличчя в неї було добродушне, лагідне (Є. Гуцало); Враз сердечним теплим сяєвом Щось їй бризнуло з очей... (П. Тичина); Михайло бачив, що Іван добрий і м'якосердий чоловік (Ю. Збанацький); Незабаром прибігла й Марта Кирилівна, добренька та веселенька, неначе тільки що вчинила добре діло (І. Нечуй-Левицький); Стояв (Пилип) під вікном лікарні і добрячими своїми очима дивився на вчительку (С. Скляренко); — Корову з панського двору до нас привели! А корова добра-предобра, вона руку лиже (Ю. Яновський); Будь щаслива, Добротлива, То й ми в добрі будем (П. Гулак-Артемовський); — Ти таким благим оком та добрим серцем поглядаєш на діла миру сього... (Панас Мирний); Терентій Михайлович — людина м'яка, добра, любить справедливість (Ю. Бедзик); Лишившись на людях тим самим славним і лагідним хлопцем, він наодинці щораз глибше поринав у самоспоглядання (В. Підмогильний); Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного і доброзичливого. Він звик до його задушевного голосу (О. Довженко); Мітла огненная світила, Неначе сонце, і дивилась На ту ослицю, що несла в Єгипет кроткую Марію (Т. Шевченко); Ваші риси — милі, кроткі — Довіку в пам'ять залягли! (П. Грабовський); — Народ у щасті милостивий... (Вас. Шевчук); Войцехова, що в часі похорону їх матері грала роль надзвичайно милосердної особи, взяла хлопців до себе (І. Франко); Заплакала (матір Божа) милосерда, Неначе за сином (Т. Шевченко); (Едіта:) Для щирої душі, незлого серця не треба красномовства, тільки правди (Леся Українка); Щирий і незлобивий у товаристві, він усім.. подобався (М. Чабанівський); Милі друзі літ моїх дитячих, щирі і незлобні диваки! Ви од кривд людських, недобрих мачух, На луги втікали, на річки (М. Рильський); Художник.. надав його обличчю відкрито веселого, доброго, зовсім гуманного виразу, а очам — беззлобної мудрої лукавості (О. Гончар); Сагайдачний.. рушає назустріч Замойському з привітною і благодушною всмішкою (З. Тулуб). — Пор. добрози́чливий, 1. чу́лий.

ЩИ́РИЙ (який прямо, безкорисливо, чистосердечно виражає свої почуття, думки), ВІДВЕ́РТИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРАВДИ́ВИЙ, ПРАВДОМО́ВНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, ЩИРОСЕРДЕ́ЧНИЙ підсил., ЩИРОСЕ́РДИЙ (ЩИРОСЕ́РДНИЙ) підсил., ПРЯМОДУ́ШНИЙ, ПРОСТОСЕ́РДИЙ (ПРОСТОСЕ́РДНИЙ), НЕЛУКА́ВИЙ, ПРОСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ рідше, НАТУРА́ЛЬНИЙ рідше (якому властиві щирість, відвертість, задушевність). Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (М. Коцюбинський); Завжди трішки замріяна й незмінно безпосередня і щира: чим схвильована, що думає — все розкаже, всю душу розкриє (С. Олійник); Як завжди, прямодушний, відвертий, він наповнив квартиру своїм соковитим голосом (М. Ю. Тарновський); Староста був людина проста, і завжди казав те, що думав (Ю. Збанацький); Чесний, правдивий, .. він просто й сміливо виявляв свої думки (І. Нечуй-Левицький); Цим разом вона була правдомовна (О. Кобилянська); У діда Ковтюха Овксентія сини-богатирі. А люди які, хороші, душевні (С. Ковалів); — Він лише на вигляд теоретик, а насправді задушевний хлопець (О. Гончар); Щиросердечна людина; Зорині, принаймні, здалося, що вона давно любила цього щиросердного чоловіка (Я. Гримайло); — Благородний і простосердний слов'янин, він (Святослав) завжди попереджував про свій похід (О. Довженко); Еней Сивиллі говорив: — До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава (І. Котляревський); Професор був натуральний з людьми (Ю. Смолич).

ЩИ́РИЙ (про розмову, пісню, вірш і т. ін. — який іде щиро від серця, душі), ДУШЕ́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, ТЕ́ПЛИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ЧИСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ЩИРОСЕ́РДИЙ (ЩИРОСЕ́РДНИЙ). І полилась їх розмова — щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький); Дмитро Іванович (Яворницький) вийшов на сцену, обняв кожного з кобзарів, подякував їм.. за їхні щирі пісні (І. Шаповал); Буває, що й ім'я забудуть. А пісня душевна — живе (М. Гірник); Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (З. Тулуб); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа (З. Тулуб); Вийшовши на волю.. людиною дорослою, з визначеним уже характером він (Т. Шевченко) не втратив своєї природної веселості й життєрадісності (П. Колесник); Вона.. цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (О. Гончар); Чистосердечні признання; Щиросерде визнання помилки.