задушевний

ЗАДУШЕ́ВНИЙ, а, е. Пройнятий щирістю, сердечною теплотою, відвертістю.

Чулися задушевні розмови, пісні (Хотк., II, 1966. 193);

Микола Нагнибіда — поет старшого покоління, ..змальовує синів і дочок російського і білоруського народів задушевним, щирим словом (Мал., Думки.., 1959, 35);

Задушевна хвилююча мелодія тривожить душу матері (Шиян, Переможці, 1950, 251);

// Приязний, чуйний, добрий (про людину).

Задушевна, найближча з дитинства подруга, невже оце вона могла тепер стріляти по ній, по Вутаньці, десь з отієї темряви? (Гончар, II, 1959, 171);

Задушевний хлопець;

// Особистий, інтимний.

Є такі люди, ..що для них сповняються іноді найтайніші задушевні бажання (Март., Тв., 1954. 221).