заздрий
ЗА́ЗДРІСНИЙ (схильний до заздрощів), ЗА́ЗДРИЙ, ЗАВИДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАВИ́ДЛИВИЙ рідко, ЗАВИ́СНИЙ діал. Ще на початку походу у землю оросів на Батия вчинили замах заздрісні родичі-чингізіди (А. Хижняк); Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (М. Коцюбинський); Так завидющий чоловік На брехні верне свій язик; Чого не втне, чи не достане — Усе погане (Л. Глібов).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заздрий — за́здрий прикметник Орфографічний словник української мови
- заздрий — див. заздрісний Словник синонімів Вусика
- заздрий — ЗАЗДРІСНИЙ завидющий, завидливий, зависливий, зависний; заздрівий. Словник синонімів Караванського
- заздрий — -а, -е, без додатка, рідше на що, до чого. Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний. || Який виражає, виявляє заздрість. || у знач. ім. заздрий, -рого, ч.; заздра, -рої, ж. Про людину, яка заздрить кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заздрий — За́здрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заздрий — ЗА́ЗДРИЙ, а, е, без додатка, рідше на що, до чого. Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний. Одна його доля — чорні бровенята, Та й тих люде заздрі не дають носить (Шевч. Словник української мови в 11 томах