заздрий
ЗА́ЗДРИЙ, а, е, без додатка, рідше на що, до чого. Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний.
Одна його доля — чорні бровенята, Та й тих люде заздрі не дають носить (Шевч., І, 1951, 41);
Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Коцюб., І, 1955, 103);
— Вони [миші] всі розбійниці, — зашарудів листям старий дуб, — і заздрі до чужого щастя (Ів., Про бджілку.., 1959, 21);
// Який виражає, виявляє заздрість.
Збоку вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 100);
// у знач. ім. за́здрий, рого, ч.; за́здра, рої, ж. Про людину, яка заздрить кому-небудь.
Тут на селі багато заздрих! Ніхто не пройде повз дворище, щоб не позавидував… (Мирний, І, 1949, 238).
Значення в інших словниках
- заздрий — за́здрий прикметник Орфографічний словник української мови
- заздрий — див. заздрісний Словник синонімів Вусика
- заздрий — ЗАЗДРІСНИЙ завидющий, завидливий, зависливий, зависний; заздрівий. Словник синонімів Караванського
- заздрий — -а, -е, без додатка, рідше на що, до чого. Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний. || Який виражає, виявляє заздрість. || у знач. ім. заздрий, -рого, ч.; заздра, -рої, ж. Про людину, яка заздрить кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заздрий — ЗА́ЗДРІСНИЙ (схильний до заздрощів), ЗА́ЗДРИЙ, ЗАВИДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАВИ́ДЛИВИЙ рідко, ЗАВИ́СНИЙ діал. Ще на початку походу у землю оросів на Батия вчинили замах заздрісні родичі-чингізіди (А. Словник синонімів української мови
- заздрий — За́здрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)