заклик

ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. — Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю (збірник "Легенди"); Поряд з публіцистичними статтями Олександр Петрович (Довженко) пише відозви для засилання у фашистську армію (з підручника); Боліло йому серце, що навіть поміж своїх, у зовсім вузькій організації, топчуть високі лозунги братерства і рівності (Ірина Вільде); Нехай почує древнє плем'є (плем'я) Знов поклик до боїв нових (П. Куліш); Він носив тепер у собі голос, що був молитвою і бойовим кличем (В. Підмогильний); Розуму! праці! — тільки й чутно.. Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі (Панас Мирний).

ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Ле); Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні (І. Франко); — Ходіть-но сюди, — махнув косарям. На клич Семена збіглись люди (І. Цюпа); Троянство, знаєш, все голодне Сіпнуло ристю на той клик (І. Котляревський).

ПРОХА́ННЯ (ввічливе звертання до когось з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось), ПРО́СЬБА рідше, ЖАДА́ННЯ, ЗА́КЛИК, ЗАПРО́ШЕННЯ (прохання прийти, з'явитися кудись). З хати зразу вилітає вервечка босоногих дітлахів і по снігу мчить до мами з єдиним нехитрим проханням: — Мамо, дайте їсти (М. Стельмах); (Командор:) Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); Вона сама любила Гната, і десь у далекому закуточку серця ворушилась згода на Гнатове жадання (М. Коцюбинський); (Шалімов:) Вона їде до мене... бо вона почула мій заклик, бо вона мене любить... (І. Кочерга); Мартинюк не скористався з запрошення ні Ігоря Пантелійовича, ні доктора Гуля й на нараду не пішов (Л. Дмитерко). — Пор. блага́ння.