залицяння

ЗАЛИЦЯ́ННЯ, ЛИЦЯ́ННЯ, ЖЕНИХА́ННЯ, ФЛІРТ, ФЛІРТУВА́ННЯ, ЗАЛЬО́ТИ мн., розм., ФІ́ГЛІ мн., розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ мн., розм., ДЖИГУ́НСТВО розм. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський); Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (І. Франко); Серед челядників уже ходили чутки про женихання хорунжого до хазяйської дочки (С. Добровольський); (Юрко:) Виходить — ти всерйоз закоханий? А я весь час думав, що між вами звичайний флірт (Я. Мамонтов); Бажаю, щоб ми раз уяснили собі, чим власне має бути театр — чи підоймою поступу і просвіти, чи.. місцем фліртування в антрактах (І. Франко); Не раз, приїжджаючи на батьківський хутір, Семен пробував залицятися до Василини, але нічого з його зальотів не виходило (М. Стельмах); Маріка, як тільки Тимофій куди відвернеться, заводить фіґлі з його братом Палійчуком (Г. Хоткевич); З великою неохотою йшов Захарко до Кирила говорити про фіґлі-міґлі наймолодшої невістки Оксани, яка.. крадькома знаходила собі втіху з Карпом... (А. Іщук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залицяння — залиця́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. залицяння — див. ЖЕНИХАННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. залицяння — -я, с. Дія за знач. залицятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. залицяння — Залиця́ння, -ння; -ця́ння, -ця́нь і -ця́ннів, -ця́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. залицяння — ЗАЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. залиця́тися. — Ще.. в вісімнадцять [років] мені.. надокучили компліменти паничів та й їх дурне причепливе залицяння (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. залицяння — Залицяння, -ня с. Ухаживаніе, любезничаніе. Не до козацького залицяння було убогому бурлаці. Хата. 159. Дівчатам до любого повабу, а молодим козакам до залицяння. Словник української мови Грінченка